MENU
Головна » 2020 » Грудень » 1 » ЗАБУТТЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ
13:06
ЗАБУТТЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ

          Про період української історії, пов’язаний з голодомором, написано немало книг, наукових досліджень, знято документальні та художні фільми. Всі вони не залишають нікого байдужим, до болю вражають трагізмом і незворотністю втрат, що випали на долю нашого народу.

             Та, мабуть, найглибший слід залишають у серцях спогади очевидців. Ось і я пригадую розповіді моєї бабусі, Сеник Анастасії Федотівни. І сьогодні,  через багато років, пам’ятаю її обличчя. На нього ніби падала тінь, а очі наповнювалися слізьми, коли розповідала вона про ті страшні роки. Говорила, що постійно хотілося їсти, пухли ноги. В селі часом зявлялися незнайомі люди. Були вони бліді й виснажені, ходили  попід дворами й простягали руки, благаючи хоч якої-небудь їжі. Дехто з них падав і помирав на узбіччі дороги. Жителі Андріяшівки хоронили їх на місцевому цвинтарі, не знаючи ні прізвищ, ні імен.

                 Розповідала бабуся й про те, як допомагала у скрутні часи годувальниця -  корова: «Коли не було й крихти хліба, розділяли молоко. Кожен отримував неповний кухлик. Відчуття голоду не зникало, але це допомогло пережити лихоліття».

                 Та живими залишалися не всі. Скількох батьків, матерів, дітей втратила Україна?  Точної цифри не знає ніхто. Історики стверджують: людські втрати лише у сільській місцевості становили близько 3, 941 мільйонів осіб. А більше 6 мільйонів ніколи не побачили білого світу.

                  Тож не забувайте про тих, кого сьогодні немає серед живих. Знайдіть хвилину. Віддайте шану українцям, що залишилися там, у далеких 1932-1933рр. Запаліть свічку і хай її маленький вогник буде нашою  пам’яттю про одну із найжахливіших трагедій людства, якою навічно залишиться голодомор.

 

Галина Пилипенко

                                                

Переглядів: 17 | Додав: and-admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar